ua en pl ru 
ЕКСКУРСІЇ

Луцьк. Твоє приємне відкриття

Луцьк. Твоє приємне відкриття
Адреса:Театральний майдан, 2
Телефон: +38 (0332) 72-34-19
+38 (099) 644 77 79
Тривалість:2-4 години

Для експрес-екскурсії найцікавішими місцями Луцька Вам буде достатньо близько двох годин. Однак, якщо Ви  хочете відчути місто сповна, можна навіть цілий день прогулюватись жвавими центральними вулицями та провулками Старого Міста, сидіти у затишних кав’ярнях та вуличних кафе, шукати привидів у луцьких підземеллях,  та просто насолоджуватись неспішним життям столиці Волині.

Запрошуємо зробити приємне відкриття!

Розпочнімо нашу прогулянку Луцьком від його центральної площі – Театрального майдану. Зараз це основне місце проведення різноманітних концертів, виставок та інших культурних заходів, а також одне із найпопулярніших місць зустрічей молоді. Майдан отримав свою назву від центральної будівлі – Волинського академічного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Неозброєним оком помітно, що побудований він у радянські роки – його будову завершили у 1976 році. Однак волинські театрали ще у 2009 році святкували 70-ліття заснування театру. Перед будинком театру розташований пам’ятник Лесі Українці. Парадоксально, перед головним корпусом Східноєвропейського національного університету, який носить ім’я поетеси стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку.

sobor.jpgЛіворуч від театру знаходиться Палац культури міста Луцька. Його почали будувати у 1930-х як кінотеатр, однак відкрили вже у 1957 році, як Будинок Культури. Тут відбуваються численні культурні та розважальні заходи, проходять виставки, працюють творчі гуртки.

Навпроти будинку театру розташований Свято-Троїцький кафедральний Собор. У цьому місці вже протягом сотень років були розташовані духовні об’єкти. Неподалік був розташований костел Святого Хреста – за певними даними перший католицький костел міста. У 1643 році Агнєшка Станішевська подарувала землю поблизу костелу Святого Хреста ордену бернардинів, які саме з’явились у місті. Вони заснували тут монастир. Агнєшка Станішевська передала в опіку бернардинам шпиталь та сусідню кам’яницю. Дещо згодом, у 1648 році костел і монастир був зруйнований нападом козаків. Монастир пограбували та підпалили, меблі, вівтар, дзвони, ікони та коштовності порубали. Бернардини повернулись до міста, але зазнали ще однієї пожежі у 1696 році. Цього разу костел підпалив органіст, щоб приховати крадіжку. Після стількох невдач розпочалось будівництво мурованого монастиря. Дещо згодом перебудували і костел, який тепер мав форму троянди. Будівництво завершилось у 1789 році. У 1853 році бернардини були змушені покинути місто. Храм лишився парафіяльною святинею луцьких католиків до 1864 року, коли його передали православним, яких у місті було лише біля 5%. Собор перебудовували під керівництвом 13 архітекторів та проектантів та освятили у 1880 році. Відтоді він був головною православною святинею Луцька.

Від Театрального майдану починаються 7 вулиць: Винниченка, Лесі Українки, Градний узвіз, проспект Волі, Словацького, Шевченка, Богдана Хмельницького. Ми ж продовжимо нашу прогулянку Луцьком по пішохідній вулиці Лесі Українки. Ця вулиця сполучає центр міста зі Старим Містом. Раніше вона була в’їзною до міста, від XIX століття була головною, пішохідною ж стала вже у радянські роки. Будинки, розташовані на вулиці Лесі Українки, зберігають пам’ять про епохи, свідками яких вони були – тут архітектура і Польщі, і Російської імперії, і Радянського союзу. На перехресті вулиць Лесі Українки та Кривий Вал розташований будинок початку XX століття. Це єдиний будинок, купол якого зберіг свою історичну форму.

На цьому перехресті ми зробимо невеличке відхилення від маршруту та спустимось вулицею Кривий Вал праворуч до вулиці Богдана Хмельницького, на якій є також багато цікавого. Але ми лише зустрінемось із патроном міста – св. Миколаєм, пам’ятник якому стоїть перед Луцькою міською радою. Будинок міськради спорудили у 1930-х роках та розмістили тут пошту та телеграф. У радянські часи у цьому приміщенні почала працювати міська рада.

Навпроти магістрату – оздоблений рельєфами та колонами будинок Волинського обласного академічного театру ляльок. Приміщення було побудоване у 1890 році і до 1975 році тут діяв драматичний театр. Після його перенесення у нове приміщення на Театральному майдані, тут вирішили заснувати театр ляльок. До сьогодні він тішить луцьких малят яскравими виставами, а також здобуває численні нагороди на міжнародних конкурсах.

Але повернімось на центральну пішохідну вулицю міста – вулицю Лесі Українки. Прогулюючись нею, не варто поспішати, – декор фасадів більшості будинків заслуговує на увагу таЛуцькЛесі_Українки.jpg захоплення. Найстаріший будинок вулиці знаходиться наприкінці під номером 5. Це невеликий цегляний будинок початку XIX століття, де зараз розташований продуктовий магазин. Навпроти нього – колишній будинок луцьких підприємців Кронштейнів, нині це приміщення Медичного коледжу. Його побудували наприкінці XIX століття, не шкодуючи прикрас та рельєфних оздоб. Однак усі декоративні елементи у 1928 році збито, адже вони вважались ознакою відсутності естетичного смаку. Проте навіть без них будинок зберігає свою величність та урочистість.

Пройшовши вулицю Лесі Українки, ми опиняємось на майдані Братський міст. Справжнього мосту тут немає вже давно, що є результатом значних перемін, яких зазнало місто від часів свого заснування. Але почнімо від тисячолітньої давнини, адже зараз ми стоїмо саме перед входом до Старого Міста. Одна із версій походження назви міста підкреслює положення історичної частини міста у вигині Стиру, який мав форму лука. З іншого боку Луцьк омивався річкою Глушець. Таке положення творило із міста неприступний острів, оточений з усіх боків ріками та непрохідними болотами. У древні часи міст через Глушець, який протікав у цьому місці, сполучав центральну частину із передмістям. Коли ж у XV столітті тут спорудили в’їзну браму, на березі виникла торгова площа. Міст через Глушець був місцем прощання із Луцьком. Традиційно, подорожуючі кидали у русло річки якусь річ, аби згодом повернутись до міста. Наприкінці 1920-х значну частину Глушця осушено, однак лишився символічний міст. Ще більших перемін місто зазнало у 1960 році, коли на роздоріжжі облаштували кільце та зруйнували старий міст. Сучасний вигляд майдан отримав  п’ятьма роками пізніше.

місто.jpgМинувши Братський міст, одразу повертаємо ліворуч на вулицю Данила Братковського. Вулиця носить ім’я суспільного діяча XVII століття, захисника прав волинської православної шляхти. Основна її частина проходить вздовж лінії знищених дерев’яних укріплень Нижнього (Окольного) Замку. Це спокійна, вимощена бруківкою вулиця із невисокою забудовою. Два будинки на початку вулиці були споруджені за архівними проектами їх первісних варіантів. Праворуч є кам’яниця, у ніші якої знаходиться скульптура святого Антонія із дитям на руках. Колись тут розташовувався костельний дім із цілим рядом благодійних організацій, а також притулок для дітей-сиріт.

Вулицею Данила Братковського доходимо до костелу свв. Петра і Павла. Будівництво цього храму та колегіуму, який до нього прилягає, відбувалося протягом 1616-1639 років за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано. Колегіум та костел були збудовані на потреби єзуїтів. Спочатку архітектура була ренесансною, однак вигляд храму багато разів трансформувався після міських пожеж. Загалом храм - це базиліка на основі грецького хреста з обхідними галереями та двома вежами на кутах головного фасаду. Центральною у фасаді святині є скульптура Божої Матері, яка стоїть на земній кулі та бореться зі змієм. На нижньому ярусі обабіч входу знаходяться скульптури святих Петра і Павла. Особливість костелу полягає у тому, що він мав і оборонну функцію. Адже його зводили на місці колишньої в’їзної вежі Нижнього (Окольного) замку таким чином, щоб його стіна замінила фрагмент муру. Інтер’єр храму також дуже багатий: полотна, епітафії, розписи на стінах, старовинні меблі, скульптури та барельєфи. У костелі є по три бічні вівтарі з кожного боку, а також Великий вівтар та вівтар каплиці Пресвятих Тайн. Славиться костел і своїм органом та неперевершеною акустикою – часто тут відбуваються концерти класичної музики. Богослужіння у костелі проводиться польською та українською мовами.

Праворуч від костелу є вхід до підземель. Небагато є у світі таких розбудованих під землеюстаре_місто.jpg міст, як Луцьк. Його підземелля часто мають навіть три, а за деякими версіями навіть чотири яруси. Саме підземні ходи допомагали лучанам витримувати довготривалі навали, адже вузькими коридорами можна було виходити до Стиру та поповнювати запаси води. Однак кажуть, що переходи були інколи такими вузькими, що навіть дві людини не могли розминутись. Одне із приміщень займав підземний храм, стіни якого оздоблюють фрески та латинські написи. Є і трапезна і каплиця з похованнями, а також в’язниця. Особливий спосіб катувань існував для тодішніх ув’язнених. Їм не давали втамувати спрагу попри те, що саме біля них набирали воду у підземній криниці. Кажуть, що Луцьк підземними ходами був сполучений із Шепельським і Жидичинським городищами та навіть Олицьким замком, що знаходяться за межами сучасного Луцька.

Вийшовши із підземелля на денне світло, прямуємо праворуч до Луцького замку – головного туристичного об’єкту Луцька. По дорозі ми минаємо ліворуч монастир шариток, де зараз знаходиться єпархіальне управління римо-католицької церкви у Луцьку, а також резиденція єпископа. Також тут діє відділ Мальтійської служби допомоги. Неможливо не помітити також величного ясена, що росте просто посеред бруківки. Це особливе дерево, адже саме тут перші свої вірші написала Леся Українка. Ще маленькою дівчинкою вона полюбляла сидіти у тіні цього дерева. У Луцьку поетеса провела своє дитинство і саме тут захворіла на туберкульоз, який лікувала потім усе своє життя.

Перед самим входом до Луцького замку ліворуч є невеличкий будинок, який попри свій занедбаний стан зберігає сліди колишньої величі. У цьому будинку була розташована садиба Гулевичів, де останні роки свого життя провела Галшка Гулевичівна – благодійниця та культурно-освітня діячка, засновниця Київської братської школи. Діячку поховали у церкві луцького Хрестовоздвиженського братства, споруду якого ми зустрінемо наприкінці екскурсії.

zamok.jpgІ ось нарешті ми стоїмо перед В’їзною вежею Луцького замку. Це гордий свідок історії міста, який витримав чимало пожеж, нападів та просто негод. Луцький замок складався із двох частин. Це Верхній замок, збережений до сьогодні у доброму стані, та Нижній, або Окольний замок, від якого лишились лише деякі фрагменти стін, вбудовані у інші споруди та одна із його восьми веж – вежа Чарторийських. Варто зазначити, що Луцький замок здобув перше місце у Всеукраїнському конкурсі "Сім чудес України: замки, палаци, фортеці" у номінації "замки". Історія мурованого замку нараховує понад 600 років. Раніше на пагорбі у луці Стиру розташовувалась дерев’яна фортеця. У 1340-1384 роках князь Любарт розпочав  будівництво фортеці. Замок має три високі прямокутні вежі: В'їзну, Стирову та Владичу. Для відвідувачів відчинені лише дві – В’їзна, на яку можна піднятись із екскурсоводом, та Владича, де розташований музей дзвонів. Окрім того у приміщенні колишнього суду на замковому подвір'ї діє художній музей, є також музей книги у приміщенні колишньої канцелярії.   

Посередині замку колись стояла перша церква Луцька – церква Йоанна Богослова. Досі тривають розкопки, які відкривають все нові таємниці історії Луцького замку. Але окрім історії, замок може розповісти чимало легенд. Так, одна легенда розповідає про скарби приховані у мурах замку. У одному з боїв за Луцьк вороги поранили князя. Помираючи, він звелів зібрати всі коштовності, заховати в замкових мурах і закляв їх: "Скарб принесе нещастя кожному, хто знайде його й захоче приберегти для себе. Він повинен служити лучанам". Подейкують, що й донині тут знаходять коштовності. Однак варто пам’ятати, що того, хто натрапить на скарб і присвоїть, переслідуватимуть невдачі доти, доки не віддасть його на благо міста. На території замку регулярно проводяться різноманітні культурні заходи - фестивалі, концерти, виставки, лицарські турніри. Однією із візитівок Луцька стало арт-шоу "Ніч у Луцькому замку", що відбувається щороку у червні та збирає митців, ремісників, музикантів, театралів та, звісно, усіх охочих відчути чар ночі у замкових мурах.

Намилувавшись замком, можна оглядати Старе Місто далі. Пройдімо Кафедральною вулицею аж до перехрестя із вулицею Данила Галицького. По дорозі ми минемо садибу Косачів, тобтолуцький_замок.jpg будинок, в якому проживала родина Лесі Українки, а сьогодні знаходиться дирекція історико-культурного заповідника "Старе Місто", а також кімната-музей "Лесина вітальня". На перехресті повертаємо ліворуч і вже незабаром бачимо мури ще одного "замку". Насправді ця фортифікація – синагога, а її товсті стіни та готовність до оборони невипадкові – луцькі євреї отримали привілей на будову синагоги від Сигізмунда ІІІ. Однак, король поставив їм дві умови – храм повинен бути нижчим від головного костелу, а також повинен мати змогу захищати місто від можливих навал. Сьогодні у приміщенні синагоги спортивний клуб, тому вона, як і усі із близько 50 єврейських святинь, які у різний час існували в Луцьку, втратила своє первинне призначення.

кірха_3.jpgПовернімось на перехрестя, із якого ми почали дорогу до синагоги. Тут високими шпилями пнеться до неба лютеранська кірха. Неоготична зі стрімким шпилем лютеранська кірха є однією з найбільш ефектних споруд сучасного Луцька. Цю споруду збудувала в 1906-1907 роках церковна громада німецьких колоністів. Від часів побудови вона виконувала роль одного із головних храмів німецьких колоністів Волині. У радянські роки тут розташували архівні приміщення. Згодом занедбаний храм перейняли євангелісти.

Попри те, що за кірхою є лише невеличкі приватні будиночки, рухаємось вниз вулицею Лютеранською. На березі Стиру – сучасний замок, або ж місцевий будинок із химерами. Цей незвичний будинок створив, або краще – створює – луцький скульптор Микола Головань. Навколо нього переплітаються міфічні істоти, леви, птахи та просто безліч дивовижних форм. Це – результат тридцятирічної праці митця, який продовжує творити. Не забудьте загадати бажання на вухо левові, який охороняє вхід до будинку.

Намилувавшись химерами можна повернутись до вулиці Данила Галицького та повернути ліворуч – у напрямку Братського мосту. Ліворуч ми помітимо Покровську церкву – це одна із двох православних церков Луцька королівського періоду, які діють до сьогодні. Зараз тут знаходиться кафедральний храм Луцької і Волинської єпархій Української Православної Церкви. У стіні храму містяться два захоронення його настоятелів: протоієрея Олександра Теодоровича та протоієрея Олександра Огибовського. У 2002 році навпроти церкви був встановлений пам'ятний знак на честь 1010 річниці заснування Волинської єпархії.hymery.jpg

Дещо далі є ще один храм - Хрестовоздвиженська церква. Разом з монастирем василіанів вони становлять єдиний комплекс вцілілих пам’яток архітектури, збудованих Луцьким Хрестовоздвиженським братством. Воно об’єднувало православних шляхтичів Волині та міщан Луцька у XVII столітті. Братство виконувало роль політичного центру православної шляхти Волині. При братстві у Луцьку діяли лікарня, друкарня та школа. Тепер це одна із численних православних церков міста.

Вийшовши із церковного подвір’я, ми опиняємось поблизу Братського мосту. Тому тепер Ви вирішуєте, куди ми помандруємо далі. Можливо, поблукати ще незвіданими вуличками Старого Міста? А, може, бажаєте відпочити за горнятком кави чи запашного чаю? А, може, хочете активно провести свій час, або ж потрапити на концерт? Або завітати у численні музеї міста? Не вагайтеся спитати поради у Центрі туристичної інформації та послуг, що знаходиться за адресою вул. Лесі Українки, 21. Запрошуємо!

Завантажити аудіо екскурсію можна тут

Фото Тараса Корольчука, Оксани Єфіменко (Левчинської) та Артура Опейди

Print 

2 Відгуки Відвідувачів

  • hayley morris27-05-2015 14:44відповісти

    I have 3 original photos from WW2 of a building adorned with pictures of Lenin and Stalin guarded by German soldiers. The soldier has written Luck on the back which I believe is German for Lutsk. I can't find out more about this building. If I could e-mail you a photo perhaps you could help please? Thanks, Hayley - e-mail st004j1874@blueyonder.co.uk

  • Admin05-06-2015 14:41відповісти

    You can send us those photos on our e-mail address: info@visitlutsk.com

Написати відгук
Ім'я:
Коментар:
Введіть код: