Імена Луцька: Данило Братковський

«чоловіком ученим та поетом…

благочестя святого непорушним блюстителем»

Літописець Самійло Величко

Братковські – давній український шляхетський рід, осілий у Брацлавському та Волинському воєводствах. На жаль, коли народився Данило залишається для нас таємницею. Можливо поет  з’явився на світ у 30–40-х роках ХVІІ століття.

Батьком Данила був Богдан Братковський старійшина Луцького братства. Про дитинство поета відомостей мало, хоча  зростав він  і виховувався в дусі сталих релігійно-культурних традицій. Навчався у братській школі Луцька і, можливо, Києво-Могилянській академії. Подальшої мудрості Данило, імовірно, набував у стінах одного з італійських університетів.

У цей період Данило Братковський видав книжку під філософським заголовком «Świat po części preyzrany» («Світ по частинах розглянутий»). Збірка з’явилася на світ у Кракові тиражем – понад 4000 примірників.

  Данилова поезія – влучна, дотепна й сатирична. Вона вповні передає авторські рефлексії стосовно сумних і водночас кумедних реалій, за якими йому доводилося спостерігати щодня.Існує твердження, що своєю влучною поезією її творець хотів повернути й закликати шляхту до суспільної свідомості, але це не допомогло.

У 1699 році правдивий поет на шляхетському сеймі венденський підчашій Данило Братковський заручившись підтримкою поставив вимогу запоруки православної віри. Його проігнорували. 

Для Братковського це стало початком боротьби. Почуття несправедливості захлеснуло його з головою і він почав діяти. Волинянин зібрав 54 підписи православних шляхтичів під протестом супроти несправедливості та  заборон стосовно ареалу оселення та посадових преференцій, котрі були зазначені в сеймовій конституції 1699 року. Усі гродські суди – луцький, володимирський і крем’янецький – відмовились вписати протестацію, а запис до актів Овруцького ґроду тільки викликав підозру з боку шляхти.

Данило Братковський  переселився до Львова, там у нього виникла ідея просити заступництва у гетьмана Івана Мазепи. Гетьман був його давнім знайомим. 1700 року поет поїхав до гетьманської резиденції у Батурині з проханням підтримати кандидатуру ставленика Братства Воздвиження Чесного Хреста Дионисія Жабокрицького у призначенні на православну кафедру луцького й острозького єпископа. Волинський шляхтич сподівався на мудрість і розважливість гетьмана.

Але тим часом загострювалась ситуація між польською адміністрацією та козаками. Поет приєднався до козаків, але перед тим усе своє майно –  родинну отчину Свищів – відписав синам Іванові й Олександрові.

Данило Братковський долучився до загонів Семена Палія, де боровся  за обʼєднання двох берегів Дніпра під булавою Івана Мазепи. На військовій раді у Фастові полковник Палій доручив волинському поетові написати відозву до всього правобережного населення Речі Посполитої. З нею чоловік і вирушив закликати шляхту та посполитих до збройного повстання.

  Поблизу містечка Олика поета вперше арештували, але чоловік визволився, однак за цим наступила підозра стосовно нього у влади. І знову затримання, уже під Заславом (нині Ізяслав Хмельницької області) вояками реґіментарія Станіслава Лєдуховського.

Одягнутий у просту селянську одіж подорожній мандрівник виявився «поетою Данилом», але були знайдені документи та листи, що свідчили про причетність до повстання. Після допиту Данила Братковського ув’язнили у темниці В’їзної вежі луцького замку. Попри шляхетське походження Данилову справу розглядав військовий суд. Станіслав Лєдуховський поквапно скликав до Луцька сеймик Волинського воєводства задля обмірковування боротьби з козаками-злочинцями.

13 листопада 1702 року поет розуміючи, що смерть близько, перебуваючи у підземеллі ґродської темниці В’їзної вежі   пише  «акт остатньої волі» – тестамент.

Данило Братковський заповів поховати себе у крипті Хрестовоздвиженської церкви Луцька. Таким образом він виявив кревну приналежність до православного братства. Молитви за душу поета мали провадитися у луцьких церквах: Хрестовоздвиженській, Михайлівській і Покровській. Сорокоусти – у Загорівському та Почаївському монастирях.

25 листопада після нагального засідання військового суду волинському шляхтичу винесли смертний вирок. 

26 листопада 1702 року Данило Братковський був страчений. Кат зітнув голову поету великим двосічним мечем, відбулося це на Площі ринок у Луцьку. Тіло героя за його останньою волею поховали у братському некрополі.

Так закінчив своє життя Данило Братковський – громадський діяч, поет, волинський шляхтич.

P.S. 27 червня 2013 року Данила Братковського канонізували та причислили до числа волинських святих мучеників за віру Христову.

Джерело: Хроніки Любарта

Зображення: 1 – Художник Артур Орльонов; 2 – Титульна сторінка книги Д. Братковського. Бібліотека Яґеллонського університету; 3 – Картина Олександра Дишка . Музей історії Луцького братства.