Колядки: історія обрядової пісні

Колядки — величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят. Історія колядок почалася ще у епоху язичництва. В основному їх використовували в обрядах, наприклад обряд Коляди. Зараз ми теж його відзначаємо! Для язичників Коляда – це було свято повороту Сонця на весну.

Колядки в розумінні різдвяних пісень поширені в християн різних обрядів. Найдавніші задокументовані колядки відомі з часів Римської імперії. Українська релігійна духовність перетворила свято Коляди в різдвяне таїнство, у свято морального й тілесного оновлення.

Із запровадженням на Русі християнської релігії як державної (хрещення Русі) обряд колядування був пристосований до святкування Різдва Христового. Священники й ченці створили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярности серед народу.

З давнини саме 7 січня по хатах ходили парубки та дівчата колядувати. Щоправда, заходити першою у хату жінці чи дівчині заборонялося, адже це неодмінно «приносило лихо». Коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати. Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь збиралась ватагою і вирушала колядувати.

Одному з них надавали роль міхоноші, іншими словами — кози або ж пастуха. Такого колядувальника одягали у вивернутий назовні кожух, надягали солом’яні роги і вішали невеликий дзвіночок на шию. Ватаги ходили з двору до двору і питали дозволу колядувати. Під час колядування колядники хвалили господаря, господиню, їх дітей і бажали, щоб хата була багатою, «щоб і в полі буйно, і в оборі плідно, на пасіці рійно».

Здавна відомими на Волині були колядки «Добрий вечір, тобі», «Нова радість стала», «Дивная новина», «Що то за предиво», «Ой, не спіть, не спіть», «Небо і земля».
А найдавнішими колядками поширеними на Волині були «Зі сходу сонця», «На нашім подвір’ї».

Зі сходу сонця

Зі сходу сонця аж до заходу
Три царі ідуть,
Нашому Царю Нарожденному
Дарунки несуть.
Один несе мир, другий кадило,
А третій злото.
Вони тримали в небі корону
Усі три за то.
А Ірод лютий з гострим Пілатом
Про Христа дізнавсь.
По всьому світі Христа убити
Слугів розіслав.
Діва Марія, Божая Мати,
Як ся дізнала,
З Єрусалиму аж до Єгипту
З Христом тікала.
Тікала Вона все чистим полем,
Хлоп пшеницю сіяв.
«Ой, сій же, сій же, хлопе, пшеницю,
Завтра будеш жав.
Ой, сій же, сій же, хлопе, пшеницю,
Завтра будеш жав,
А як хто буде за Мной питати,
Щоб правду сказав».А Ірод лютий з гострим Пілатом
Вже й догнати мав,
Та як надибав хлопа у полі,
Що й пшеницю жав.
«Ой, помагай-бі, хлопе робочий,
Хлопе робочий,
Чи ти не бачив якої Жінки
З Дитям несучись?»
«Ой, бачив-бачив, пане Іроде,
Як пшеницю сіяв,
Ой дав би-м собі голову зняти,
Що й правду сказав».
Тоді злий Ірод з гострим Пілатом
Назад повертав.

На нашім подвір’ї

На нашім подвір’ї три дерева росли.
Рай розвивсь, рай розвився,
Господь звеселився, син Божий народився.
Три брати рубали, церкву будували. Рай розвивсь…
Церкву будували з трьома куполами. Рай розвивсь…
З трьома куполами, з трьома престолами. Рай розвивсь…
На першім престолі Рождество Христове. Рай розвивсь…
На другім престолі святого Василя. Рай розвивсь…
На третім престолі святе Водохреще. Рай розвивсь…

Джерело: Хроніки Любарта