Ланцюг єднання

У 21 столітті ніхто не міг навіть подумати, що одного дня може прокинутися під звуки вибухів чи пострілів. Жахливий день, який ніяк не закінчується, але не потрібно опускати руки. Сьогодні нам – українцям, як ніколи потрібно об’єднуватися, єднатися та допомагати один одному. І звісно, потрібно пам’ятати історію. Дата – 22 січня для кожного українця особлива, адже це перша наша сходинка до незалежності.

22 січня 1919 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу.

Але не забуваємо, як тяжко нам це давалось.

1 грудня 1918 року у Фастові між УНР і ЗУНР був укладений передвступний договір про подальше об’єднання двох республік в єдину державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові ратифікувала його і направила делегацію для ведення переговорів з урядом УНР, а 22 січня 1919 року Директорія УНР видала універсал, що проголосив створення єдиної та незалежної УНР. У той же день про це було оголошено на Софійській площі Києва, а сам універсал став називатися – Актом злуки.

Зі слів очевидців 22 січня 1919 року було морозним. З самого ранку місто має святковий вигляд. Скрізь національні прапори та транспаранти. На балконах будинків розвішано килими й полотна з яскравими українськими малюнками. Особливо гарно задекоровано Софійську площу та сусідні вулиці. З-поміж них вирізняються будинок, де міститься центральна контора телеграфу, та дім Київського губернського земства. Тут на балконах портрети та погруддя Тараса Шевченка, прибрані національними стрічками, і також прапори. На Тріумфальній арці при вході з Володимирської вулиці до Софійської площі старовинні герби Східної України та Галичини. По всьому майдані на стовпах герби чи не всіх українських губерній і плакати.

Об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди, котрі стали шпалерами з усіх чотирьох боків площі. За військом рушили люди, зібралася велика кількість народу, заповнила всю площу й сусідні вулиці. Чимало з присутніх забралися на дерева, щоб звідти краще побачити дійство.

Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський. Незабаром поперед війська стали нові шереги з учнів, котрі в супроводі вчителів прийшли з національними прапорами та плакатами. З численних делегацій, що прибули на урочистості, першими з’явилися службовці залізниць з великим транспарантом, на якому було написано: Слава українським Героям! Опісля надійшли делегації від міністерств та інших установ, були хресні ходи з усіх київських церков.

Духовенство зібралося у Софійському соборі на Службу Божу. Її правив єпископ черкаський Назарій. На майдані стає дедалі тісніше. Займають свої місця члени Галицької делегації, урядовці з головою Ради Міністрів Володимиром Чехівським, делегати Трудового Конгресу, представники Національного Союзу, найвищі цивільні та військові достойники, закордонні дипломати.

О дванадцятій під урочисті звуки дзвонів з Мазепинської дзвіниці й інших церков та гук гармат з Печерська із Софійського собору виходить на площу і стає навколо збудованого там аналою духовенство з хоругвами. У церковній процесії архієпископ катеринославський Агапіт і єпископи: мінський Георгій, вінницький Амвросій, черкаський Назарій, канівський Василь, уманський Дмитрій.

У тиші, що запала на якусь хвилину, здалеку почулися поклики «Слава!» на честь членів Директорії, котрі під’їжджали на автомобілях. Військовий оркестр грає Національний Гімн. Настає найурочистіший момент свята. Акт Соборності розпочав своїм привітанням представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельський зачитав заяву Президії Української Національної Ради та Державного Секретаріату про волю ЗУНР об’єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.

Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець виголосив текст Універсалу Соборності. Після цього архієпископ Агапіт відслужив з духовенством молебень у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових Стрільців, якими командував полковник Євген Коновалець.

Наступного дня почав роботу Трудовий Конгрес. Першим на порядку денному було прийняття Акта Соборності, і на знак цілковитої згоди депутати повставали з місць, аплодуючи. Ось так описує цей день у своїй книзі «На схилку віку» Левко Лукасевич.

На жаль, діяв Акт злуки не довго. Уже 20 грудня 1919 року він фактично перестав бути чинним.

Зараз ми відзначаємо цей день – як День соборності України, проводячи акцію “Ланцюг єднання”, де символічно утворюємо ланцюг людей, які узявшись за руки доводять нашу єдність! Ніколи не забуваймо історію, і напишімо свою. Історію незалежної, суверенної України!

Фото: Український інститут національної пам’яті

 

Останні Новини
$ 1
€ 1
Сьогодні
Завтра
Післязавтра
Сьогодні
Завтра
Післязавтра
$ 1
€ 1