Луцьк – це місто літератури. Навіть ідучи містом, ми можемо почути не тільки мелодії пісень, а й декламацію віршів. Сьогодні ми розповімо Вам про Пашквіль.
Пашквіль – це новий літературний жанр – сатиричний вірш, який зародився у Луцьку. Написаний «цей скарб» у травні 1575 року.
А народився Пашквіль так..
Місто святкувало Івана Богослова – престольний празник замкового храму. Напевно, найбільше чекав цього свята владика Іван Борзобагатий. Пан був луцьким війтом, купцем, та в останні роки – знаним духівником. На честь свята організував пишну гостину. Поскликав усе поважне міщанство. Звісно свою рідню теж покликав. У гості завітала його дочка – Ганна зі своїм чоловіком, паном Олександром Жоравницьким. Ганна була не вперше у шлюбі та була відомою любителькою чоловічої уваги.
Звісно, покликали й брата Олександра – Яна з дружиною Оленою Копоть.
Пані ключникова (Ганна) оглядала гостей і раптом побачила своячку. Напевно Олена не подобалась пані ключниковій, тому що пані привселюдно докорила Олені. Копоть промовчала, докір же мав висміювальний характер. Зазвичай шпильки у бік Олени були, через її бідність, а краса, витонченість, манери та гострий розум дружини Яна дратували Ганну.
Вдома Ян та Олена вигадали, як відплатити своячці за ганебну образу. Подружжя написало віршовану оповідку, у якій зазначило у сатиричній та дотепній формі усі негативні риси родички. Цей вірш і має назву – Пашквіль.
Але на цьому історія не закінчується!
Наступного ранку на брамі Вʼїзної вежі замку, на Ринку й на Глушецькій брамі Луцька виднівся цей віршик. Люди звісно ж зупинялися, читали та гучно сміялися над пані ключниковою.
Невдовзі Ганна про це дізналась та палаючи люттю, закликала родичів до ґродського суду. Там справу і розглядали.
Справу вдалось вирішити привселюдним вибаченням.
– «Милостивий пане ключнику і милостивая пані ключниковая. Що єсмо написали і в брами в Луцьку на розних місцях прибити веліли пашквілюс, або цидулу образливую добрий слави вашої милости… Сердечно того жалкуємо і покорне просимо, аби то ваша милость християнським обичаєм одпустити тим речила».
Пані пробачали, а завдяки Олені Копоть у Луцьку з’явився перший відомий віршований сатиричний твір.
Хто йдеш мимо, стань годину,
Прочитай сюю новину.
Чи єсть в Луцку білоглова,
Як та пані ключникова?
Хоча й вік подойшлий має,
А розпусти не встидає;
Убираєтся в форботи,
Леч не дбає про чесноти.
Нащо модли єй, офіри?
Аби були каваліри!
Лиш малженок ідет з двора –
Внет тут молодиков чвора!
З ними учти і беседи –
Не вертайся, мужу, теди!
Ой ти, мужу необачний!
Зроби жоні бенкет смачний:
Змаж ю лоєм з дхлого хорта,
Ачей, зженеш з шкури чорта.
Смаруй кієм над статечность,
Нех забуде про вшетечность!
